Битва за Донбас: нарешті стабільність чи новий етап конфлікту?
Сили оборони зуміли стримати наступ російських військ на Покровському напрямку. Таку інформацію нещодавно озвучив Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський у своєму інтерв'ю для CNN. Ці коментарі викликали безліч запитів у соціальних мережах, як з боку військових, так і від представників громадськості. Військовий кореспондент ZN.UA вирушив до Донецької області, щоб перевірити достовірність або спростувати слова Головнокомандувача.
Перше, що привернуло мою увагу на Донбасі, це Покровськ. Місто зустріло мене поєднанням звуків артилерійських обстрілів і мелодій пташиного співу в міському парку. Якщо надіти навушники, можна забути про війну: тут широкі алеї, охайні квітники, новенький спортивний майданчик і вражаюча різноманітність троянд усіх відтінків і сортів.
Проте сувора реальність знову нагадує про себе. Приблизно кожна п'ята машина на дорозі або позначена словом "евакуація", або переповнена особистими речами людей, що говорить сама за себе. Також можна помітити значну кількість безпритульних тварин. Деякі з них мають нашийники, що свідчить про те, що їхні власники з різних причин залишили їх під час евакуації.
Неподалік від парку я зустрічаю сержанта з 71-ї єгерської бригади, який, погодившись на умови анонімності, готовий поділитися інформацією про ситуацію на Покровському напрямку.
"Напади на місто більше не приносять успіху для супротивника. Вони опинилися в пастці в Гродівці, де нам вдалося їх зупинити. Проте, якщо оцінити їхній атакувальний потенціал два тижні тому і тепер, це абсолютно різні ситуації," - зазначає військовий.
Він зазначає, що противник вже не так ефективно використовує свої резерви, а також обережно вказує на зменшення активності ворожої артилерії в цьому секторі фронту. Враховуючи особливості російських наступальних операцій і роль артилерії в них, можна стверджувати, що напрямок міста Покровськ став для агресора менш важливим.
Цю інформацію також підтверджують військовослужбовці з інших підрозділів, які дислокуються на північ від Покровська, у напрямку Костянтинівки.
Продовжую свою подорож на південь, до Курахового. Вночі, перед моїм прибуттям, місто піддалося обстрілам з боку російських військ. Як розповідають місцеві жителі, це вже стало звичною справою для цього містечка, яке колись було спокійним тилом. Тут немає ані пишних троянд, ані гарних парків, як у Покровську. Зате значно сильніше відчувається, що я знаходжусь лише в десяти кілометрах від лінії фронту.
Основний театр бойових дій зараз розташований північніше Курахового, поблизу Селидового та Українська. Там російські сили не припиняють масованих штурмів уже більш як два тижні. Мені вдалося зустрітися з військовим однієї з бригад, яка кілька місяців перебуває на зазначеному напрямку. Він також побажав спілкуватися виключно анонімно.
За інформацією Михайла (ім'я змінено), російські війська обрали досить хитру стратегію наступу поблизу Покровська. Коли українські сили очікували удару в напрямку міста, ворог почав просуватися на південь, до Селидового та Українська. Наразі сюди перекинули додаткові підрозділи Сил оборони, зокрема бригаду "Кара-Даг", але ситуація залишається нестабільною вже більше десяти днів.
"Вони зробили акцент на атаці в тому напрямку, де ми найменше сподівалися. Наші оборонні позиції поблизу Невельського та Красногорівки були зведені ще до 2022 року з урахуванням того, що наступ очікувався з боку Донецька. Тепер же вони намагаються обійти нас з півночі, де раніше проходили логістичні маршрути та забезпечення, а не були зведені оборонні лінії," - зазначає Михайло.
Розглядаючи карту DeepState, можна помітити, що територія поблизу села Невельське залишалася останнім укріпленням ЗСУ на всій лінії фронту ще до початку повномасштабного вторгнення. З доступних джерел відомо, що противник вже захопив Невельське та намагається просуватися вперед.
За даними джерел ZN.UA, зараз ЗСУ виводять сили з "трикутника" між Невельським, Красногорівкою та Желанним Першим, аби уникнути оточення. За задумом командування, нова лінія оборони має пролягти глибше, на заздалегідь підготовлених позиціях.
Проте, окупаційні сили всіма доступними засобами намагаються перешкодити цим планам ЗСУ. Ворог вирішив застосувати тактику обходу оборонних позицій Сил оборони, з метою захоплення їх з тилу. Подібну стратегію російські війська вже реалізували під час атаки на Новогродівку, але тоді вона була застосована на тактичному рівні. Наразі можна спостерігати ознаки того, що ЗС РФ намагаються впровадити аналогічний задум на оперативному рівні: просуваючись на південь від Красногорівки в напрямку Курахівки, а також обходячи Українськ, рухатися на південь.
Наслідки, які можуть виникнути в результаті такого наступу противника, є надзвичайно тривожними. Йдеться про можливу втрату контролю над кількома населеними пунктами, що знаходяться в низині поблизу річки Вовча. Для глибшого аналізу додається карта рельєфу, на якій показані ймовірні плани ворога, позначені стрілками, що вказують зі сходу.
Як видно, населені пункти Желанне Перше, Желанне Друге, Гостре та місто Гірник знаходяться в низині порівняно з тими позиціями, з яких наразі здійснюються атаки Збройними силами Російської Федерації. Незважаючи на те, що на цьому напрямку діють досвідчені бійці 59-ї та 68-ї бригад ЗСУ, військовослужбовці відверто визнають, що їхніх ресурсів недостатньо для протистояння противникові, який має значну перевагу в чисельності особового складу та засобах ураження.
"Коли наш сектор не був у центрі уваги російських наступальних дій, наявних ресурсів у бригадах було цілком достатньо. Але тепер, коли тиск значно посилився, нам необхідні додаткові сили та кращі матеріально-технічні засоби. Потрібно більше боєприпасів, більше дронів, а найважливіше — більше військових. Піхота відіграє ключову роль у відбитті таких атак, які росіяни зараз здійснюють," — зазначає Михайло.
Свою точку зору висловлює також автор Телеграм-каналу Muchnoy Legend – військовослужбовець, який наразі знаходиться неподалік від України: "На нашу думку, необхідно перекинути нову бригаду на цей напрямок. Ми не зможемо утримувати позиції тут довго. В даний момент всіх доступних солдатів направляють у піхоту", – зазначає він.
Тривожна ситуація в районі Українська стала відомою не лише завдяки свідченням військовослужбовців, а й через інцидент, що стався 11 вересня. Волонтери, які прибули для евакуації цивільних осіб, зустріли військового Збройних сил РФ, який безперешкодно пересувався вулицями міста. На щастя, волонтери змогли уникнути небезпеки і залишилися живими. Проте сам факт цього випадку вказує на відсутність надійної оборонної лінії в околицях міста та серйозні проблеми в організації захисту.
Найлогічнішим у цьому випадку виглядає перекидання під Українськ одного зі "свіжих" підрозділів Сил оборони, адже втрата цього міста означатиме зайняття ворогом висот і зручних позицій для подальшого взяття в кільце вищезазначених Гірника, Желанного Першого та Желанного Другого.
Якщо це відбудеться, це стане першим значним успіхом російських військ на Донбасі з літа 2022 року, оскільки всі наступні атаки Збройних сил РФ після цього часу були в основному "м'ясними". Це означає, що вони мали тактичний характер, характеризуючись повільним просуванням з однієї позиції на іншу та поступовим завоюванням кожного метра з використанням величезної кількості КАБів, артилерії, дронів і живої сили. Наразі ж у діях супротивника дійсно можна помітити певну логіку.
Попри наявність негативних прогнозів, моя подорож до Донбасу дозволила помітити й деякі позитивні зміни. Якщо провести паралелі між темпами просування та масштабами фронту, на якому діяли російські війська місяць тому і тепер, можна зробити висновок, що противник дійсно втратив значні сили.
Якщо на початку серпня Збройні Сили РФ здійснювали одночасний наступ у напрямках Гродівки, Новогродівки та Карлівки (позначено синім), то наразі їхні успіхи обмежені лише незначною ділянкою фронту, де вони намагаються обійти Українськ з двох сторін (позначено зеленим). В інших секторах просування противника фактично зупинено, хоча лінія оборони залишається активною та динамічною.
Повертаючись до висловлювань Олександра Сирського щодо затримки противника на Покровському напрямку, можна відзначити, що ця думка має під собою певні підстави. Проте це справедливо лише в контексті самого міста Покровськ, не враховуючи при цьому такі населені пункти, як Селидове, Українське, Гірник, Курахівка та інші, що розташовані в цьому регіоні.
На ділянці ж фронту південніше Покровська просування росіян досі відбувається, хоча й менше за масштабом. За цих умов зупинка останніх атакувальних зусиль ворога має бути пріоритетним завданням Сил оборони. Окупаційним військам не можна дозволити досягнути навіть невеликого оперативного успіху, адже це виведе ворога фактично в тил ЗСУ -- туди, де немає укріпленої лінії оборони та фортифікаційних споруд, як у Красногорівці чи Невельському. Питання про наслідки такого варіанту розвитку подій є риторичним.
Враховуючи суттєве виснаження противника в цьому секторі, зменшення його резервів та перенаправлення деяких підрозділів до Курської області, можемо з обережністю очікувати стабілізації фронтової лінії в найближчі тижні.
Проте цей сценарій можливий лише за умови, що місто Українськ та його околиці залишаться під контролем. Його ймовірність зросте, якщо російські війська продовжать перекидати свої сили на Курщину. На даний момент про це говорять військові, які знаходяться на північ від Покровська, але на основному напрямку атаки поблизу Українська ворог не вживає заходів для виведення своїх підрозділів, а навпаки, використовує всі доступні резерви в бойових діях.
Це може звучати дещо символічно, але саме від захисту України та її регіонів в значній мірі залежить майбутнє українського Донбасу.
