Між кордонами, зйомками та пологами: режисер Олексій Єсаков ділиться досвідом роботи над серіалом "Прикордонники".
Незабаром на каналі НТН відбудеться прем'єра 24-серійного телесеріалу "Прикордонники", який став першим українським проектом, присвяченим життю курсантів. Цю стрічку створили команди ТОВ "ДАЛІ БУДЕ ФІЛМЗ" та Inter Media Group. Напередодні виходу на екран режисер Олексій Єсаков поділився деякими подробицями про знімальний процес, емоційний стан персонажів і особливості цього унікального серіалу.
Вже майже три роки триває повномасштабне вторгнення, але українська кінематографія продовжує активно розвиватися. "Прикордонники" – це не перший серіал, присвячений російсько-українській війні. Що робить його унікальним для вас?
- В нас дуже багато важливих та чесних військових картин. Але не було до цього часу такого проекту, який би розповідав про курсантів. Про їхню мотивацію, дорослішання, життєвий вибір, відповідальність та справжні відчуття.
Коли я вперше ознайомився зі сценарієм, мене вразила глибина його сюжету. Це розповідь про молодих людей, які обирають шлях захисту своєї Батьківщини. Курсанти, які вступають до прикордонної Академії напередодні масштабного вторгнення, всього через півроку опиняються на передовій разом зі своїм наставником Іваном Криницьким, зустрічаючи ворога на кордоні. Так само, як життя більшості українців змінилося після 24 лютого 2022 року, змінюються і характери героїв, а жанр цього серіалу переходить від легкого іронічного наративу до глибокої драми.
Мабуть, створити фільм про події на початку повномасштабного вторгнення зараз є досить складним завданням. Завжди знайдеться людина, яка стверджуватиме: "все виглядало інакше"...
Безумовно, це величезна відповідальність — говорити про прикордонників у часи війни, що триває досі. Ми маємо честь розповідати про справжніх героїв, які присвятили своє життя захисту своєї батьківщини. Ми не можемо дозволити собі помилки, які часто трапляються у голлівудських фільмах про війну. Коли мова йде про події, що відбувалися 60-70 років тому, це одне, але сучасні реалії вимагають абсолютної чесності. Тому я щиро вдячний усім, хто долучився до створення цього проекту. Особлива подяка Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Державній прикордонній службі України, а також усім військовим, які підтримували нас, консультували і допомагали.
Я також безмежно щасливий, що головну роль у цьому серіалі виконав Володимир Ращук, який є чинним військовим. Окрім свого таланту як актора, Володимир постійно виступав нашим консультантом з військових питань. Він уважно слідкував за знімальним процесом, перевіряючи, щоб ми не припускалися помилок, та навчав молодих акторів і творчу команду, як правильно тримати автомат, ефективно пересуватися територією та які тактичні навички необхідні для групи. Протягом всього проекту Володимир Ращук став нашим справжнім талісманом.
Як швидко вдалося знайти курсантів-акторів, здатних втілити ваш режисерський задум на екрані?
- Не швидко, у нас був великий кастинг. Серед головних акторів-курсантів було декілька дебютантів, які не мали досвіду в кіно. Технічно це трошки лякало, але не це було головним. Ще на етапі кастингу ми в них повірили, відчули серцем, що це мають бути саме вони. І це додало їм відповідальності: актори були сконцентровані, вони пишалися тим, що потрапили в цей проєкт. Вони були дуже вмотивовані, переживали, щоб не відставати від професіоналів, які знаходяться поруч з ними в кадрі. Але ніхто не "випадав", не було відчуття якоїсь слабкої ланки у цьому ланцюгу. Я дуже задоволений нашою командою, нашим акторським складом. Тут кожен був на своєму місці.
- Ви розповідали, що йдете по життю з цитатами від свого дідуся. Який його вислів згадували під час роботи над "Прикордонниками"?
- Мій дідусь з дитинства закладав у мене просту думку: якщо берешся за справу, то роби її добре, або не берися за неї взагалі. З цією настановою я йду по життю і так само ставлюся до проектів, які створюю. Завжди згадую саме цю думку, вкладаючись у кожний проект на максимум, віддаючи йому частинку свого серця та душі.
Я щиро в захваті від проєкту "Прикордонники". Укладав у нього всі свої сили та енергію! Це було справді виснажливо фізично, а також морально важко через інтенсивний робочий графік, втомленість і зйомки в літню спеку при 40 градусах у тіні. Проте, попри всі труднощі, все це проходило в атмосфері любові та неймовірного натхнення від того, що ми робимо, і про тих людей, про яких розповідаємо.
Які захоплюючі та незвичайні моменти супроводжували процес створення цього серіалу?
У світі проєктів завжди панує цікавість, адже щодня трапляються неймовірні події. Після кожних зйомок я міркую про те, що варто вести щоденник, аби зберегти ці спогади. Проте так і не наважуюсь це зробити. Врешті-решт, після завершення проєкту у пам'яті залишаються лише емоції, і щодо серіалу "Прикордонники" вони просто чудові. Це дійсно вражаючий проєкт, наповнений надзвичайними людьми. Я обожнюю нашу команду і завжди згадуватиму цей серіал з великою теплотою і щирою прив'язаністю.
Дуже знаково, що саме в період зйомок серіалу "Прикордонники" у вас з'явився син...
Отже, тепер наша сім'я справді нагадує сюжет з кінофільму. Я зустрів свою дружину, Дашу Ніжинець, в 2019 році під час роботи на знімальному майданчику. Вона також є режисером. Ми спочатку спільно працювали над комедією, а згодом почали знімати ще одну, і саме тоді зародилися наші стосунки. Схоже, це було в іншому вимірі...
Саме в процесі роботи над "Прикордонниками" у мене народився син, Марк Олексійович. Чітко пам’ятаю, як я балансував між останніми змінами на зйомках і пологовим відділенням. Три дні без сну, в неймовірному хаосі, але при цьому настільки щасливому і бажаному. Фізично я відчував себе виснаженим, але, незважаючи на нічні зміни та брак сну, народження сина наповнило мене особливою енергією. Ми завершували зйомки, а я вже усвідомлював, що став батьком — це було неймовірно. І це ще одна з причин, чому цей проєкт залишиться в моєму серці назавжди.
