Острів Пасхи зберігає загадки щодо формування нашої планети: які відкриття зробили дослідники.
Кристали циркону виникли в цьому місці раніше, ніж це передбачалося.
Дослідники стверджують, що згаслі вулкани, розташовані навколо Рапа-Нуї, відомого також як острів Пасхи, ставлять під сумнів сучасні концепції щодо тектонічних рухів нашої планети, інформує IFLScience.
Вважається, що тектонічні плити знаходяться на мантійній оболонці, яка виконує роль основи для їх руху, подібно до стрічки в конвеєрному механізмі. Ця концепція виникла в 1912 році, коли Альфред Вегенер оприлюднив свою теорію континентального дрейфу. Хоча вона викликала численні суперечки, до кінця XX століття більшість науковців визнали її правдивість.
Проте певні аспекти цієї теорії досі залишаються предметом дебатів серед науковців. Одним з таких спірних аспектів, імовірно, було виявлено на острові Пасхи.
У 2019 році група кубинських та колумбійських геологів вирушила на острів, щоб датувати його вулканічне походження за допомогою циркону. Цей мінерал особливо корисний, оскільки він кристалізується з охолодження магми і може бути датований на основі радіоактивного розпаду урану до свинцю.
Дослідники сподівалися знайти кристали циркону, які сформувалися 2,5 мільйона років тому під час створення перших лавових відкладень на острові. Проте, їхні дослідження призвели до виявлення мінералів, які мають вік 165 мільйонів років.
Хімічні дослідження кристалів циркону виявили, що їхній склад є досить однорідним, що вказує на те, що вони утворилися з магми, яка має схожий склад із сучасними вулканами. Однак ці вулкани не могли бути активні 165 мільйонів років тому, оскільки літосферна плита під ними не має такого віку.
Найбільш імовірною причиною цього явища може бути те, що стародавні мінерали сформувалися з вулканічних джерел у мантії Землі під континентальною плитою ще до появи вулканів. Проте й це пояснення має свої недоліки.
Існує думка, що острів Пасхи виник внаслідок мантійного плюму — величезної колони розпеченої магми, що дозволяє матеріалу підніматися з глибин земної мантії до поверхні. Вважається, що мантійні плюми залишаються на одному місці, тоді як тектонічні плити переміщуються над ними, що призводить до формування нових вулканів кожного разу, коли плита зсувається.
Щоб отримати більше інформації, команда звернулася до геолога Дуве ван Хінсбергена з Утрехтського університету в Нідерландах. Він вніс до тектонічної симуляції цього регіону дані про велике вулканічне плато.
Дослідження виявили, що мантійний плюм під островом Пасхи міг мати місце близько 165 мільйонів років тому. Це означає, що стародавній циркон може бути залишком первісних магм, які були "перероблені" та підняті на поверхню разом із молодшими магмами внаслідок вулканічних вивержень.
Проте існують й інші аспекти для розгляду. Дослідники вважають, що концепція "конвеєрної стрічки" не зовсім відповідає дійсності, адже мантійні плюми залишаються стабільними, тоді як все оточення перебуває в русі.
Також залишається незрозумілим, чому древній циркон не був перенесений мантійними течіями і не віддалився від місця свого знаходження на острові Пасхи. Одним із можливих пояснень може бути те, що швидкість руху Землі є меншою, ніж рух тектонічних плит.
Раніше вчені заявили, що тектонічна активність на Землі могла початися на мільйони років раніше, ніж вважалося.