Російське козацтво можна охарактеризувати як гібридну терористичну структуру, згідно з даними проведеного дослідження.

Часто залучення козаків з Росії до військових операцій можна пояснити глибокою інтеграцією козацьких формувань у російську систему влади.

Дослідження під назвою "Парамілітарні формування рф. Козачі організації" було проведене "Східною правозахисною групою" у співпраці з "Інститутом стратегічних досліджень та безпеки". Історія організаційного впорядкування козацьких структур в Росії розпочалася ще у 1900-х роках, а її основні етапи завершилися в середині 2000-х, коли був ухвалений закон "Про державну службу російського козацтва". Важливу роль у цьому процесі відіграє реєстр, заснований в 1995 році за указом президента Бориса Єльцина, який слугує системою обліку козацьких товариств, учасники яких зобов'язалися виконувати державну службу без права створення збройних формувань.

Павло Лисянський, директор українського "Інституту стратегічних досліджень та безпеки" пояснює, що підпорядковані державі рф козаки називаються "реєстрові", а непокірні -- "нереєстрові". Щодо останніх постійно проводилися репресивні дії, тому козацтво поза реєстром дуже слабке, вказує експерт.

Сьогодні козацтво в Росії об'єднане в 14 макрорегіональних структур, відомих як "військові козацькі товариства" або "війська", які формують Всеросійське козацьке товариство. З початку 2010-х років у деяких містах Росії з'явилися козацькі патрулі, які беруть на себе охорону "громадського порядку". Уряд, у свою чергу, активно підтримує ці козацькі організації, надаючи їм фінансову допомогу та сприяючи створенню козацьких кадетських шкіл і інших навчальних закладів.

Реєстрових козаків із боку держави всіляко фінансували. У 2002 році Законодавчі збори Краснодарського краю затвердили крайову цільову програму "Участь козацтва в охороні громадського порядку та проведення заходів щодо припинення незаконної міграції на території Краснодарського краю". Згідно з нею, на "охорону громадського порядку" з бюджету краю було виділено 2 млн руб. на 2002 рік та 2,5 млн руб. на 2003 рік.

Це дозволило Кубанському козачому війську (ККВ) створити сім спеціалізованих "козацьких дружин для охорони громадського порядку, загальною кількістю 150 осіб". Нова крайова програма на 2008-2010 роки дозволила збільшити штат козацької дружини до 1505 чоловік. До 2011 року чисельність дружини зросла до 1630 чоловік.

Отже, з початку 2000-х років козацтво активно залучало фінансові ресурси для підтримки та розвитку своєї діяльності. Відповідно до інформації з державної програми "Козацтво Кубані", у 2017 році планувалося виділити більше 963 мільйонів рублів на ці потреби.

Козацтво поєднувалося з російською владою. Отаман ККВ з 2007 року був Н.А. Долуда,

який протягом тривалого періоду (з 2007 по 2016 рік) обіймав посаду віце-губернатора регіону, а також керував

Ради отаманів реєстрових військ росії. При цьому козаки сприймалися владою як ресурс,

Тому вона активно підтримувала козацькі організації, що сприяло їхньому зростанню чисельності.

Станом на березень 2018 року, ККВ налічувало понад 52 тисячі індивідуальних членів, що на 4 тисячі більше, ніж на початку 2017 року. Хоча офіційна чисельність козаків у різних військових козацтвах Росії має публікуватися у Державному реєстрі козацьких товариств РФ (згідно з указом президента від 9 серпня 1995 року № 835 "Про державний реєстр козацьких товариств у РФ"), з 2013 року доступ до цього реєстру на офіційних ресурсах було закрито з "недосяжних причин". Згідно з даними реєстру, на 2004 рік у козацьких товариствах було зареєстровано загалом 153868 осіб. Проте, за інформацією всеросійського козачого товариства, в Росії нараховується близько 170 тисяч реєстрових козаків.

Лисянський зазначає, що сучасні російські козаки представляють собою синтез різних ідеологічних напрямів. Це стосується як їхньої ідеології, в якій переплітаються елементи "радянської" (передусім, культ "Великої Вітчизняної війни" та її перемоги), "православної" (тісний зв'язок з Російською православною церквою) та "націоналістичної" (екстремально праві, традиціоналістські та антиліберальні) думки. Окрім того, це стосується і організаційного аспекту: козачі структури функціонують як напівдержавні утворення, а також як базовий рух активістів, силові підрозділи РПЦ і навіть елементи, що підпорядковуються окремим фінансистам, такими як "православний олігарх" Костянтин Малофєєв, з яким існує певний зв'язок.

Дослідження містить конкретні приклади осіб, які поєднували свою військову кар'єру з православною вірою. Одним із таких персонажів є 55-річний Владислав Нутрецов, який обіймав посаду отамана хутірського козачого товариства Південного та Західного округів Анапи. Він працював у гірничій індустрії, де керував однією з ділянок об'єднання "Ростоввугілля". Як багатодітний батько, він виховав сина і трьох дочок. З початком повномасштабного вторгнення він брав участь у бойових діях проти України в Донецькій області. 17 травня 2022 року, під час так званого "м'ясного штурму" позицій Збройних Сил України під Волновахою, Владислав разом із групою козаків загинув від мінометного вогню.

Або Василь Шломович належав до козаків об'єднання "Станиця Терська" в рамках "Кримського козачого округу". Він з'явився на світ 28 травня 1984 року в місті Тутаїв, розташованому в Ярославській області.

Сім'я вирушила на півострів Крим. Він брав участь у військових діях під час анексії Криму російськими силами, за що отримав дві нагороди: медалі "За захист Криму" та "За повернення Криму". У 2015 році вирішив приєднатися до козацького братства. Спочатку працював у будівництві, а згодом став ченцем, прийнявши ім'я диякона Веніаміна в чоловічому монастирі Кизилташ у Феодосії.

Однак, навіть попри своє чернече життя, в кінці лютого Шломович зібрав команду козаків і вирушив на материкову частину України, щоб взяти участь у бойових діях. На жаль, він загинув через нещасний випадок під час розмінування.

Сучасне козацтво в Росії являє собою сплав військової організації та релігійних (православних) ідей. Синергія між агресивною мілітаризацією та радикальними аспектами православ'я дозволяє охарактеризувати сучасний козачий рух як щось подібне до "православного халіфату", - зазначає Лисянський.

Державна змішана армія

Всі козацькі формування в Росії перебувають під контролем Ради у справах козацтва, яка відповідає за моніторинг і регулювання діяльності козацьких організацій у країні. Саме через цю Раду надходять вказівки щодо залучення козацьких підрозділів у прикордонних збройних конфліктах. Безумовно, у складі Ради присутні представники Генерального штабу Міністерства оборони Росії, Міністерства надзвичайних ситуацій, Міністерства внутрішніх справ та Федеральної служби безпеки.

Віра Ястребова, керівниця "Східної правозахисної групи", підкреслює, що активна участь козаків у політичному та соціальному житті Росії, а також у військових конфліктах, є звичайним явищем. Це пов'язано з глибокою інтеграцією козацьких формувань у державні інституції.

Першочерговою метою Кремля, де активно використовувалися збройні підрозділи козацтва, стала Молдова. 23 червня 1990 року Верховна Рада Молдови ухвалила Декларацію про суверенітет. Лідером молдавського національного руху став Мірча Снєгур, колишній член КПРС, який був обраний головою Верховної Ради. Восени 1990 року в районі Дубоссар виникли сутички між проросійськими провокаторами та молдавською поліцією. Проросійські активісти захопили на кілька годин кілька будівель, зокрема райвиконком, суд та прокуратуру Дубоссар. Внаслідок опору з боку поліції, яка вдалася до використання вогнепальної зброї, загинуло троє людей – перші жертви в конфлікті в Придністров'ї.

Використовуючи концепцію, відому як "румунізація", Кремль розпочав військову операцію для захоплення Придністровського регіону. Для цього терміново були перекинуті підрозділи козаків з території Російської Федерації до Молдови. 14 березня 1991 року в Дубоссарах була заснована місцева організація "Спілка козаків". У червні того ж року за ініціативи "Союзу дністровських козаків" відбувся мітинг, на якому зібралося близько 5 тисяч людей. Під час заходу отаман організації П. Сазонов виступив з промовою, присвяченою пам'яті жертв 2 листопада 1990 року. Він засудив дії поліції, закликав до створення муніципальної міліції, вимагав визнання Придністровської Молдавської Республіки, а також висловив недовіру райкому Комуністичної партії Молдови.

Отже, Кремль реалізовував свою стратегію щодо створення контрольованих "республік". Як свідчить один із учасників козацького формування з Петербурга, Валерій Ясницький, російські козаки мали досить обмежене уявлення про ситуацію в регіоні. Їхня інформація зводилася до чуток про певні "безладдя", що нібито мали місце в Молдові. Таким чином, Кремль спровокував конфлікт у Придністров'ї, а його учасники, російські козаки, навіть не усвідомлювали справжню суть подій, проте охоче вирушили "наводити порядок". Більшість козаків із Санкт-Петербурга належала до міської козацької організації "Невська станиця".

Ястребова підкреслює, що російські козаки відіграли значну роль у підтримці проросійського руху в Придністров'ї, виступаючи як безпосередня військова сила, що діяла на замовлення Москви. Наприклад, вони займали бойові позиції в округах Дубоссар і Бендери, під час спроб Молдови повернути контроль над цими територіями.

Схожі події розгорталися й в інших військових конфліктах. Наступним етапом для козаків стала війна в Південній Осетії, де проросійські угруповання виступили проти Грузії. Перші козацькі загони прибули до цього регіону в 1992 році. Серед них переважали кубанці, терці та донці, а також були представники сибірських козаків.

Російське керівництво залучало козаків до різних військових конфліктів. Одним з таких був грузино-абхазький конфлікт, що тривав з 1992 по 1993 рік, в якому взяло участь приблизно 3-5 тисяч козаків з усіх куточків Росії, переважно з Кубані. Втрати серед козаків у цій війні виявилися вкрай серйозними — приблизно 500 осіб загинули. Серед учасників було чимало представників так званої "Кубанської козацької Ради".

Конфлікт на Донеччині

Росія здійснювала спроби вплинути на внутрішні політичні та соціальні процеси в Україні через козацькі структури. Наприклад, громадська організація "Козацький союз 'Область Війська Донського'" була заснована в 2009 році в Донецьку. Після початку військових дій у Донбасі, ця організація змінила свою реєстрацію на "ДНР", і її члени брали участь у збройних конфліктах на стороні сепаратистів.

Свідки тих подій стверджують, що активність козаків на території Луганської області почала зростати ще під час Євромайдану. Наприкінці 2013 року кілька проросійських "козацьких організацій" створили патрулі в Луганську та взяли на себе "охорону" обласної адміністрації. У лютому 2014 року ці проросійські козаки звернулися до президента РФ Володимира Путіна з проханням надати військову підтримку українцям, якщо ситуація в країні погіршиться.

З початку 2014 року в кожному з 11 військових козацьких товариств росії здійснювався набір добровольців для бойових дій в Україні. Найбільша сукупна кількість бойовиків (близько 15 тис. чол.) була відправлена із Всевеликого війська Донського (ВВД) із центром у м. Ростов-на-Дону. Один із головних учасників військового вторгнення в Україну -- так званий "отаман" Микола Козіцин, який очолював Спілку козаків Області Війська Донського (СК ОВД).

Важливо зазначити, що рішення про вхід російських козаків на територію України було ухвалено наприкінці лютого 2014 року у російському місті Новочеркаську на раді отаманів "Всевеликого війська Донського" на чолі з Миколою Козіциним (виступало його об'єднання). Зв'язок козаків та російської держави явно простежувався. Так, на той момент, Всеросійське козацьке товариство "Всевелике військо Донське" курувалося колишнім заступником губернатора Ростовської області В. Гончаровим, який був головою офіційної спільноти донських козаків.

Козіцин спирався на сили донського козацтва і мав мету, імовірно, координовану з кремлем, але той же Козіцин не збирався визнавати верховенство так званого "голови ЛНР" Валерія Болотова. Скажімо, Козіцин прибув на південь Луганської області у квітні 2014 року та, спираючись на розгалужену структуру місцевих козацьких організацій, а також групу своїх соратників із росії, міцно закріпився у ключових містах району: Ровеньках, Антрациті та Красному Лучі. Козіцин створив так звану "Козачу гвардію", тим самим оголосивши про мобілізацію на "добровільних засадах для захисту мирних жителів південного сходу України".

Таким чином, напруга у взаєминах Козіцина з керівництвом самопроголошеної "ЛНР", що тепер очолюється новим "лідером" Ігорем Плотницьким, значно посилилася. Різниця в поглядах, що раніше була переважно політичною, перетворилася на відкритий конфлікт.

Лисянський зазначає, що джерела вказують на розбіжності в думках щодо стратегії ведення військових дій, розподілу ресурсів і контролю над територіями як на основну причину загострення конфлікту. Вершиною цього протистояння стали збройні зіткнення між козацькими формуваннями з Антрациту, які підтримували Козіцина, та підрозділами Плотницького, що підпорядковувалися так званій "комендатурі ЛНР".

Ці конфлікти виявили загострення внутрішніх суперечностей серед проросійського військового руху. На тлі зростаючого безладу та боротьби за владу становище Козіцина стало вкрай ненадійним. Як наслідок, 20 листопада 2014 року він змушений був покинути Донбас і повернутися до Росії.

Втім, козацтво повністю інтегрувалося до окупаційних адміністрацій і стало частиною окупаційних дій. Наприклад, у 2018 році "глава ЛНР" Леонід Пасічник на зустрічі з представниками "Ради отаманів", що відбулася в Луганську, підтримав їхню пропозицію про створення козацьких дружин. Також у вказану луганську "Раду отаманів" входили вже різні місцеві організації, такі як "Луганський козачий округ" Всевеликого Війська Донського, Антрацитівська юрта козаків, "Мотострілецький козачий полк імені Платова Народної міліції ЛНР" та інші.

Згідно з проведеним дослідженням, в "ДНР" існує інша ситуація, оскільки "лідер ДНР" Денис Пушилін не бажає ділити владу з козаками і наразі виступає проти формування повноцінного представництва Всевеликого Війська Донського, обмежуючись лише "окремою окружною спільнотою" козаків.

Комплексний збройний конфлікт.

Перед початком повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року на території Російської Федерації функціонувало 11 військових козацьких товариств, що входили до складу "Всеросійського козачого товариства". Однак у вересні 2022 року, внаслідок указу президента РФ, кількість таких товариств зросла до 14.

У січні 2023 року в Російській Федерації був заснований єдиний центр бойового злагодження козаків під назвою "Кубань". Цей центр забезпечує місячну ротацію трьох добровольчих загонів, до складу яких входять 150 осіб, що формуються з козаків Кубанського військового козачого товариства (ВсКо). Додаткові філії центру були відкриті в Самарській області та Республіці Адигея.

З моменту початку масштабного вторгнення в Україну, 7 з 14 козацьких товариств, що є частиною Всевеликого козацтва, найбільш активно залучалися до створення добровольчих загонів для участі в "спеціальній військовій операції".

-- Волзьке військове козацьке товариство -- отаман Давитян Костянтин Олександрович;

Військове козацьке об'єднання Всевелике військо Донське, очолюване отаманом Сергієм Миколайовичем Бодряковим.

Військове товариство козаків "Чорноморське козацьке військо", очолюване отаманом Антоном Вікторовичем Сироткіним.

Забайкальське військове козацьке братство — отаман Сергій Григорович Бобров.

-- Кубанське військове козацьке товариство -- отаман Власов Олександр Іванович;

Оренбурзьке військове козацьке об'єднання — отаман Володимир Іванович Романов.

Терське військове козацьке братство — отаман Віталій Володимирович Кузнєцов.

Причому для ведення бойових дій після початку повномасштабного вторгнення в Україну, в середині 2022 року було сформовано п'ять добровольчих козацьких батальйонів, які склали кістяк для подальшого формування козацьких загонів і бригад, що беруть участь у збройній агресії проти України. Перші козачі батальйони були створені Спілкою козаків-воїнів Росії та Закордоння, Кубанським і Оренбурзьким військовими козачими товариствами, а також військовим козачим товариством "Чорноморське козаче військо" -- батальйони "Дон" (БАРС-21), "імені отамана Захарія Чепеги" (БАРС-1), "Кубань" (БАРС-11), "Єрмак" (БАРС-15) та "Таврида" -- відповідно.

На другому етапі, починаючи з червня 2022 року, до процесу створення добровольчих козачих батальйонів, які беруть участь у "спеціальній військовій операції", приєдналися Кубанське, Терське та Уссурійське військові козачі товариства, а також військове козаче товариство "Всевелике військо Донське". Вони заснували 2-й батальйон "Кубань" (БАРС-16), а також батальйони "Терек" (БАРС-24), "Тигр" (БАРС-22) і "Ростов" (БАРС-18).

В результаті цього було сформовано ряд спеціальних підрозділів, що залучали ресурси з російських регіонів. Наприклад, 18 березня 2022 року було засновано 2-й Добровольчий козачий штурмовий загін "Таврида" згідно з наказом Отамана Чорноморського козачого війська, козачого полковника Антона Сироткіна. Козаки "Тавриди" брали участь у боях на запорізькому напрямку з 24 березня до 24 вересня 2022 року. Склад батальйону на 80% формувався з козаків Чорноморського козачого війська, також до нього ввійшли представники Терського козачого війська та Всевеликого війська Донського. Додатково, до підрозділу входили учасники незаконних збройних формувань, які діяли в окупованій Запорізькій області та самостійно називали себе Запорізьким козацтвом.

7 серпня 2023 року було прийнято рішення про створення нового козачого батальйону "Таврида" в рамках 116-ї окремої бригади спеціального призначення Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації (Росгвардії).

20 червня 2022 року було оголошено набір до другого батальйону добровольчого загону "Дон", який зібрав 200 козаків з Всевеликого війська Донського. Перший батальйон був сформований Спілкою козаків-воїнів Росії та закордоном. Набір до нового батальйону здійснювався відповідно до давніх військових традицій козаків. Крім того, в цей період були створені й інші козачі підрозділи.

Станом на жовтень 2024 року на окупованих територіях діє добровольчий штурмовий козачий корпус (ДШК), до якого входять п'ять бригад, назви яких відображають приналежність козака до територіальних військових козачих товариств: "Дон", "Сибір", "Дніпро", "Волга", "Терек", а також козачі батальйони, створені в рамках БАРС -- загони "Єрмак", "Форштадт", "Кубань", "Ростов", "Тигр".

На даний момент у війні проти України задіяні 24 добровольчих козачих батальйони, які налічують близько 18,5 тисяч осіб, що самі себе називають козаками-добровольцями. В цілому, з початку лютого 2022 року, у збройному конфлікті проти України брали участь 42 тисячі цих так званих козаків-добровольців.

Злочинна організація

Лисянський зазначає, що російські війська прагнуть утримати контроль над захопленими територіями.

Ще після окупації частини Луганської та інших областей України у 2014 році росія послідовно впроваджувала у систему освіти на цих територіях мілітаризовані елементи через створення кадетських корпусів та класів із "козацьким компонентом". Ця стратегія включала виховання молоді на основі російських військово-патріотичних стандартів та підготовку до служби в армії чи інших державних структурах рф.

У 2023 році, на прикладі Луганської області, в рамках співпраці між окупаційними адміністраціями та представниками Російської Федерації, було ухвалено рішення про розширення мережі козацьких кадетських корпусів та класів. Крім того, планується створення методичних центрів, а також забезпечення навчальних закладів сучасною літературою та навчальним обладнанням.

"Це свідчить про намір Росії збільшити контроль над освітнім процесом в окупованих регіонах, зосереджуючи зусилля на вихованні лояльності до російської держави та її військових структур", - зазначає Ястребова.

Система кадетських навчальних закладів, яка отримує підтримку від російської політичної партії "Єдина Росія", спрямована на підготовку молоді до військової служби та їх інтеграцію в російське суспільство.

Обґрунтовано, що ідеологічні складові сучасного російського козацтва сформовані на релігійній основі православного віросповідання, ідентичності з радянським минулим, націоналізмі та анти-західних настроях. Це робить його ідеологічно неоднорідним рухом, що демонструє загальну тенденцію до змішування історичних традицій та сучасних політичних впливів.

Лисянський наголошує, що ідеологічне злиття породжує унікальний культурно-політичний феномен, який слугує базою для активного залучення козацьких організацій у суспільно-політичний процес та сприяє підтримці державної пропаганди.

Отже, козацтво активно співпрацює з Російською православною церквою (РПЦ), виконуючи роль релігійно-ідеологічного механізму. Це партнерство надає можливість застосовувати релігійні аргументи для обґрунтування державних дій як на території країни, так і поза її кордонами.

Співпраця з РПЦ також сприяє формуванню радикально правих поглядів, що ґрунтуються на ідеях традиціоналізму та збереженні російських "духовних сил".

"росія використовувала козаків як інструмент у своїй гібридній війні проти України. Їхні дії не є спонтанними, а регулювалися Міністерством оборони росії, яке давало їм завдання на фронті. Це демонструє тісний зв'язок між козацькими організаціями та російським військовим апаратом. Й дивно, що досі російських козаків добре сприймають в Європі, скажемо, нещодавно в Парижі вони вільно збиралися на публічну подію. Тому рух російських козаків треба визнати терористичною організацією, бо цивілізаційний світ повинен відреагувати на те свавілля, яке чинять підконтрольні кремлю козакі", - вважає Лисянський.