Врятування поранених солдатів: як функціонують хірурги під час військових дій.

Українські хірурги святкують своє професійне свято, працюючи в надскладних умовах війни. Вони безперервно перебувають у операційних, рятуючи життя військовим і цивільним, котрі стали жертвами російської агресії. У нашому наступному сюжеті ми відвідаємо хірургічне відділення Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни, де лікарі проводять операції на поранених захисниках. Мої колеги стали свідками того, як з тіла одного з воїнів було витягнуто п’ять осколків від 120-міліметрової мінометної міни. Які ще небезпечні елементи боєприпасів виявляють у ранах військовослужбовців, а також чому хірурги намагаються зберегти кінцівки, а не проводити ампутації, дізнаєтеся з нашого репортажу.

На шпитальному ліжку - Павло. Хлопець з Луцька. До війська пішов добровольцем цьогоріч у березні, а вже наприкінці травня біля Часового Яру потрапив під мінометний обстріл.

Павло, солдат Збройних сил України:

Під час відступу з позицій я отримав поранення. Вдарила "120-ка", і осколки вразили мої ноги. Біль був нестерпним, немов опіки. Мої товариші по службі знайшли мене приблизно через 15-20 хвилин після нападу. Турнікети я наклав на себе самостійно.

У тілі бійця досі п'ять уламків. З такими гостинцями від ворога Павло живе вже четвертий місяць. Осколки треба виймати, бо вони пошкоджують нерви й судини. Хлопцю боляче рухатися.

Андрій Яцюк, хірургічний спеціаліст:

Відновлення нерва, поки є стороннє тіло, його треба забирати. Це відносно чутливості - це стегна, а ці уламки, які в нього в сідничній ділянці, вони заважають під час рухів.

У госпіталі для ветеранів війни в Рівненській області лікарі готуються до операції на Павлі.

Пацієнт не відчуває болю завдяки місцевій анестезії. Протягом всієї операції він залишається в свідомості.

- Привіт, Паша! Як ти? - У мене все відмінно.

І ось перший уламок уже дістає хірург. Осколки у Павла - металеві, пояснює лікар. Вони магнітяться, тому їх легше знайти у тілі. Проте сучасні боєприпаси чим лише не начиняють, аби збільшити радіус ураження.

Андрій Яцюк, хірургічний спеціаліст:

Під час залітання осколка там може бути і частини камуфляжу, і, якщо це ноги, то там шкіра від берців. Я видаляв навіть шматки кабелю, від телефонного кабелю, скрепки, англійські булавки.

Андрій Яцюк має більше двадцяти років досвіду роботи як цивільний хірург. Однак з моменту початку повномасштабної агресії він присвятив себе порятунку поранених у лікарні. Він зізнається, що його професія приносить йому задоволення завдяки можливості бачити швидкі результати своєї праці.

Андрій Яцюк, хірургічний спеціаліст:

Виходячи з операційної, ти вже знаєш, чи зміг ти людині допомогти, чи не зміг.

Цього разу лікар допоміг бійцеві позбутися в тілі усього ворожого залізяччя.

Нам все-таки вдалося цей процес трошки зупинити, рана практично загоїлася.

Андрій Панчишин надає медичну допомогу військовому, відомому під позивним "Фізрук". У Миколи виявилися травми на руках і обох ногах. Штурмовик з Рівного мужньо боровся з ворогом на Курщині, поки разом із побратимами не потрапив у засідку.

Микола, солдат Збройних сил України:

Спочатку вразили руку, пальці. Потім вони знову почали обстрілювати нашу позицію. Можливо, це була ракета з вертольота чи щось подібне. І ось, приблизно за чотири метри від мене, один з снарядів вибухнув. В результаті я отримав поранення в обидві ноги.

Миколу теж готують до операції. Головне, каже хірург, зберегти пораненому пальці на руці. У шпиталі Андрій Панчишин вже працює п'ятий рік. І хоча цей заклад не на першій лінії допомоги, а в тилу, та роботи вистачає.

Андрій Панчишин, медичний спеціаліст у галузі хірургії:

Переважна більшість травм є наслідком осколкових та вогнепальних поранень. Якщо розглядати види снарядів та зброї, які їх спричиняють, то раніше найчастіше мова йшла про артилерійські удари. Нині ж усе частіше поранення завдаються за допомогою дронів.

У хірургічному відділенні госпіталю є чимало пацієнтів, у кого на фронті загострилися супутні хвороби, і вони теж потребують оперативного втручання. Тож, окрім хірургів, у закладі працюють ще й травматологи та уролог.

Роман Мотовиляк, завідувач хірургічного відділення Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни:

Ми завантажені повністю. На сьогодні на 34 ліжках у нас менш як 34 хворих не буває. 37. Приходиться нам доставляти додаткові ліжка, для того, щоб могти їх прийняти.

Головною спеціалізацією цього медичного закладу є реабілітація військовослужбовців. Тут надають допомогу важкопораненим з усіх куточків України. Керівник шпиталю також є досвідченим хірургом. У найближчих планах - розширення можливостей закладу.

Андрій Бурачик, керівник Рівненського обласного госпіталю для ветеранів війни:

У цьому будинку заплановано створення повноцінного операційного блоку, що включатиме три окремі операційні кімнати. Серед них буде нейрохірургічна операційна, а також загальнохірургічна, в якій надаватимуться медичні послуги як нашим військовим, так і цивільним громадянам.

За понад два з половиною роки війни хірурги врятували життя сотням тисяч українських захисників та цивільним, які постраждали від російської агресії. У шпиталі на Рівненщині медики щодня у стані бойової готовності.

Ніяких забобонів не існує. Просто варто звернутися до Бога з молитвою, просячи Його про допомогу, і на цьому все – ось і весь обряд.