Вибори на фоні святкування Гелловіну: спостереження українця за голосуванням американців у США.
Звіт з Нью-Йорка, Філадельфії, околиць Вашингтона та штату Вірджинія.
Попри те, що змагання за президентське крісло було надзвичайно напруженим, у Нью-Йорку я не зустрів жодних білбордів чи рекламних матеріалів на підтримку претендентів.
Єдина подія, що мала чітке політичне забарвлення, відбулася напередодні Гелловіну, коли Таймс-сквер прикрасила напіввантажівка з зображенням Дональда Трампа, одягненого в піджак і труси, що знаходився між розведених ніг лежачої жінки.
Чи це вже вважається агітацією? Фото Юрія Луканова.
Це було чітким натяком на зв'язки одруженого кандидата в президенти з жінками. Зокрема, йшлося про його стосунки з порноактрисою Стормі Деніелз, що призвели до виплати їй 130 тисяч доларів за нерозголошення фактів, а згодом — до судових баталій. Варто зазначити, що порноактрису можна впізнати як блондинку, тоді як за кермом автомобіля була брюнетка. Отже, це виглядало як умовний образ.
Навряд чи це була акція від опонентів Трампа. Скоріш за все -- приватна ініціатива. Так само як рукотворний плакат у тому ж Таймс-сквері в руках чоловіка, який мовчки стояв там. На ньому було написано "Fuck Камала".
Виборець зліва також не надто втішений. Світлина Юрія Луканова.
Автором та власником плаката, виконаного на картоні, виявився 37-річний Едвард Дуран, який заробляє на життя як розвізник їжі. Він зазначив, що йому байдуже до обох кандидатів. Загалом, Едвард не вважає владу чимось позитивним, оскільки в складні часи вона не надала йому жодної допомоги. Причини, чому він націлив свій гнів саме на Камалу, залишилися незрозумілими.
Відсутність напруженої конкуренції в Нью-Йорку можна пояснити тим, що заздалегідь зрозуміло, що перемогу тут здобуде Гарріс. Існують штати, які історично належать до республіканців, та ті, що традиційно підтримують демократів. Основна боротьба завжди розгортається в декількох так званих "коливних" штатах.
Серед таких штатів варто виділити Пенсильванію. Ірина Іванкович, мешканка найбільшого міста цього штату — Філадельфії, поділилася зі мною у фейсбуці своїми спостереженнями: хоча вона не може говорити про ситуацію в усьому штаті, на околицях її рідного міста рекламні оголошення з'являються досить рідко. Переважно це були електронні реклами, які постійно змінювалися, а традиційні паперові варіанти практично відсутні.
Колись Барак Обама, балотуючись у президенти, застосував агітацію через СМС. Він адресно звертався до молоді, таким чином завойовуючи їхні серця та голоси. З того часу застосування традиційної паперової та вуличної реклами скоротилося. Дональд Трамп у 2016 році активно використовував твіттер. Дуже схоже, що паперові агітки якщо не зникнуть назавжди, то принаймні їхня кількість скоротиться до мінімуму.
Винятками будуть лише агітатори, які розташуються біля виборчих дільниць, де вони зустрічатимуть виборців і надаватимуть їм поради стосовно голосування на користь тих чи інших партій.
Жінка агітує виборців. Фото Юрія Луканова
Коли я наближався до виборчої дільниці в спокійному районі Квінз, Нью-Йорк, почув, як хтось запитує: "Голосуєте заздалегідь?" У Нью-Йорку з 26 жовтня стартувало раннє голосування, як і в інших штатах, хоча дати початку могли варіюватися. На розі вулиці я помітив чоловіка та жінку з купою листівок у руках. Відповідно до закону, агітаційна діяльність заборонена на певній відстані від виборчої дільниці.
33-річна історик і викладачка Елісон Білей разом із 34-річним політологом Саймоном Танжеєм закликали підтримати кандидатуру Клер Вальдез від демократів на виборах до Державної асамблеї 37-го округу Нью-Йорка. В той час у країні відбувалися не лише вибори президента, але й голосування до Конгресу та місцевих органів влади.
Тим, хто реагував на їхнє запитання, вони вручали листівку на підтримку Клер Вальдез. У ній були представлені гасла демократів, що стосуються права на аборти, захисту ЛГБТ-спільноти та "нашої свободи". Також зазначалося, що мер Нью-Йорка Адамс не демократичним шляхом отримав владу і виступає на захист поліції, уникаючи реформ, звітності та прозорості.
-- Ваша протеже -- явна демократка. І мер Адамс також демократ. Вона виступає проти нього? -- запитав я.
Агітатори висловили думку, що міський голова є корупціонером, і тому його політична належність не грає жодної ролі.
Раніше на мера міста Еріку Адамса були висунуті обвинувачення у корупційних діях та отриманні фінансування з-за меж країни.
Пізніше, 6 листопада, стали відомі результати голосування, які показали, що їхня улюблениця успішно пройшла до Державної асамблеї. Виявилося, що вона не мала жодних конкурентів. Агітатори активно закликали виборців підтримати цю безумовну переможницю, адже програти за відсутності суперників просто неможливо.
На асфальті були наклеєні спеціальні стрілки, які вели до виборчої дільниці.
Щоб виборці не заблукали. Зображення Юрія Луканова.
При вході до неї чергував молодий чоловік Крістофер Маґі. Він музикант. Грає рок-н-рол у групі "Ню вечірка". (The Nude Party). Чергує на дільниці, щоб підзаробити додаткових грошенят. У його обов'язки входить спрямовувати виборців у належному напрямку, у випадку людей з особливими потребами -- допомогти їм дістатися до місця.
Музикант Крістофер Магі підробляє на виборчій дільниці. Фото Юрія Луканова.
Коли я потрапив на виборчу дільницю, мене привітала усміхнена жінка, яка вказала шлях до стійки, де видавали голосувальні бюлетені. Зовні ця дільниця майже не відрізнялася від тих, які я звик бачити вдома. Єдине, що кидалося в очі — це американські символи, що прикрашали стіни. А замість традиційних скриньок для бюлетенів тут використовували цифрові технології: бюлетені сканували, а результати записували в електронному форматі.
Я звернувся з проханням видати мені бюлетень. Співробітниця виборчої дільниці спершу запитала три перші літери мого прізвища, а потім і повне прізвище. Вона повідомила, що не змогла його знайти. Я зізнався, що прийшов лише для того, щоб подивитися на процес. Вона не виявила жодних ознак роздратування, а лише привітно усміхнулася. Знімати в цьому місці мені, на жаль, суворо заборонили.
Ці особи щойно здійснили свій вибір. Зображення Юрія Луканова.
Це відбулося незабаром після того, як Офіс директора національної розвідки США, ФБР та Агентство з кібербезпеки та безпеки інфраструктури США виступили зі спільною заявою, в якій спростували виготовлене і поширене, за їхніми словами, росіянами вірусне відео, яке показувало, як гаїтяни кілька разів незаконно голосували в штаті Джорджія.
Вони зазначили, що "ця активність з боку Росії є складовою більш масштабних зусиль Москви, спрямованих на підняття безпідставних питань щодо прозорості виборів у США та на розпалювання суперечностей серед американського населення".
У день виборів Конгрес США з фасаду виглядав звично. Проте ззаду його оточував металевий паркан зі знаками, що вказували на поліційну лінію, а також попередженням про заборону переходу через паркан, з можливими наслідками відповідно до закону. Поліцейський, що чергував біля Конгресу, повідомив мені, що це є наслідком подій січня 2020 року, коли стався штурм американського законодавчого органу.
Конгрес в обрамленні огорожі. Знімок Юрія Луканова.
Напередодні виборів десять штатів привели Національну гвардію у бойову готовність.
Входи у парк навколо Білого дому були перекриті бетонними плитами. В одному місці, звідки за метрів 600 -- 700 проглядався Білий Дім, зібралися журналісти.
Серед них була мексиканка Лусі Браво, яка ввімкнулася для прямого ефіру для телеканалу TV Azteca. Вона сказала мені, що брала інтерв'ю у Володимира Зеленського після першого року широкомасштабної агресії та показала мені фото на телефоні. Також зняла годинний документальний фільм про Україну, в якому пояснила, що війна почалася не 2022 року, а 2014-го з окупації Криму. Вона була в Україні двічі. Вдруге -- торік, коли Україна намагалася здійснити контрнаступ.
Вона також сказала, що висвітлювала кілька виборів. Але такі обмеження, як зараз у Вашингтоні, вона бачить уперше. Нашу коротку розмову закінчила словами "Слава Україні".
5 листопада, у день голосування, я відвідав виборчу дільницю, яка знаходилась у початковій школі Вестбрук у Бетесді, що в окрузі Монтгомері. Це фактично територія Вашингтона. Лише за півтора кілометра розташована станція метро Friendship Heights, але офіційно тут вже починається штат Мериленд.
У нас би сказали, що Бетесда -- це мікрорайон. Виборча дільниця охоплює жителів невеликих приватних будинків, де всі один одного знають. Біля будинків можна було побачити залишки Гелловіну -- гарбузи, штучні скелети й інші подібні атрибути. Навпроти одного будинку я виявив навіть мініатюрне кладовище з могильними плитами -- господарі явно зі смаком відзначали свято мертвих.
У Мериленді досі відлуння Гелловіну. Фото Юрія Луканова
Біля деяких будинків стояли невеличкі металеві таблиці з написом великими літерами -- "Гарріс. Волз". Подібних табличок за Трампа я не знайшов. Нічого дивного. Тут традиційно голосують за демократів.
На відстані приблизно п'яти метрів було розміщено дві знакові таблички, що повідомляли про заборону будь-якої електоральної діяльності за межами цих меж, зокрема агітації. У Сполучених Штатах немає поняття "дня тиші". Це означає, що агітаційні заходи можуть продовжуватися, але лише на визначеній відстані від виборчих дільниць.
Агітаторки у Меріленді. Фото Юрія Луканова
За рогом по дорозі на дільницю розмістився столик із термосами, тарілками з цукерками та паперовими листівками. Листівка була складена вдвоє і називалася "Офіційний виборчий бюлетень демократів" -- Official democratic sample ballot.
В середині бюлетеня було наведено поради щодо голосування, які включали одинадцять ключових пунктів. Вибори охоплювали не тільки президента, але й кандидата в Сенат, а також представників регіональної влади. Крім того, виборцям пропонувалося висловити свою думку щодо двох питань, що стосуються референдумів, які проходили в штаті. Одне з цих питань стосувалося обмеження мандатів місцевих посадовців до двох термінів.
А друге -- стало одним із гарячих питань загальнонаціональних виборів. Ішлося про поправку до Конституції штату щодо репродуктивних прав жінок. Іншими словами -- права на аборти.
Два роки тому Верховний суд США анулював право на аборти, яке було закріплене в Конституції, надавши штатам можливість самостійно вирішувати, чи дозволяти цю процедуру. У відповідь на це десять штатів, включаючи Мериленд, винесли питання на голосування. У бюлетенях була пропозиція підтримати поправку до місцевої Конституції, що забезпечувала б право на аборти.
У кімнаті, поруч зі столом, розташувалися три жінки: 60-річна Ліза Мерфу, яка займається приватним викладанням малювання, 54-річна Джоан Скрайбнер, що обіймає посаду віцепрезидентки в неурядовій організації, та 54-річна Емі Гаузер, котра працює маркетинговою консультанткою.
Вони радісно вітали всіх, хто підходить, називаючи їх по іменах, пропонували випити кави, з'їсти цукерку або торт. Його спекла сусідка однієї з агітаторок. Звісно, не забували запропонувати бюлетень. Розпитували про дітей, справи. Атмосфера була майже домашня.
Особливо їх обурювало питання заборони абортів. Вони переконані, що уряд не має права втручатися в їхні особисті рішення щодо власного тіла.
Результати голосування показали, що їхня активність була не марною. Жителі штату проголосували за включення в місцеву Конституцію відповідної поправки. Представниця демократів Анджела Алсобрукс із 52,2% голосів перемогла висуванця республіканців Леррі Гоґана, який набрав 45,3%.
Вечірньою порою я завітав на виборчу дільницю в штаті Вірджинія, що знаходилася у початковій школі району Глебе (Glebe). Мені дозволили практично без обмежень фотографувати, лише запитуючи в виборців, чи згодні вони на це. Таке дозволення залежить від законодавства штату та рішень керівника дільниці, якого називають "judge", тобто суддя. Виявилося, що ця суддя була надзвичайно ліберальною.
З камерою в руках я відстежував шлях виборця до самого фіналу голосування.
51-річний Мукаррам Ахмед Кхан спочатку пройшов процедуру ідентифікації та перевірки своїх даних у комп'ютерних системах. Після цього йому вручили бюлетень для голосування, в якому містився перелік питань. Як завжди, їх було не мало.
Кхан проходить ідентифікацію та отримує свій бюлетень. Знімок Юрія Луканова.
За спеціальним столиком він поставив позначки у бюлетені. Це тривало хвилин 15. Він не просто заповнював бюлетень, а по кожному питанню дивився щось у своєму телефоні. Після цієї тривалої процедури він підійшов до апарату сканування і запустив у нього свій бюлетень. Результати голосування фіксуються в комп'ютері. А паперові оригінали складають в окремому місці.
Виборець заповнює бюлетень і сканує його. Фото Юрія Луканова.
-- Я дуже ретельно вивчаю кожного кандидата і кожне питання, -- сказав Мукарам Ахмед Кхан, вийшовши з дільниці.
Він з'явився на світ в Індії, але згодом вирушив до США, де зараз займає посаду менеджера в технологічній індустрії. Коли я запитав його про його вибір на виборах, він не став розкривати своїх уподобань. Дізнавшись про моє походження з України, він висловив щиру підтримку ідеї надати Україні можливість адекватно реагувати на агресію. Він побажав всім українцям успіху та перемоги.
У ніч виборів я планував провести час у вашингтонському ресторані під назвою Busboys and Poets, що в перекладі означає "Прибиральники брудного посуду та поети". Це місце, де, за чутками, збираються інтелектуали, і виглядає воно досить гіпстерськи. Тут також є маленька книжкова крамниця. Щось подібне до старого київського "Барабану" (для тих, хто пам'ятає) або "Купідону" на вулиці Євгена Чикаленка (колишня Пушкінська).
Там відбувалася своєрідна ніч спостереження, відома як воч паті. Такі заходи користуються великою популярністю в Сполучених Штатах. Це нагадує футбольний матч, де люди в компанії з пивом і закусками стежать за телевізором, який інформує про процес голосування та підрахунок голосів.
Спостережна вечірка. Знімки Юрія Луканова.
На такі заходи можуть продавати квитки, а може бути безплатно. У цьому ресторані з першого погляду в інтернеті здавалося, що квитки треба купувати, але при подальшому просуванні виявилося, що квиток безплатний.
Я прибув туди приблизно о сьомій годині вечора. Квиток ніхто не перевірив. Усе було заповнене. Не залишилося жодного вільного місця за столиками. Вздовж проходів стояли стільці. Я знайшов одинокий.
Мені потрібно було надіслати інформацію разом із зображеннями. Я змушений був розмістити свій ноутбук на стільці, а поруч встановити фотокамеру, підключивши її до комп'ютера. На щастя, текст виявився коротким. Я писав, напівзігнувшись, і в цей час мене постійно штовхали офіціанти, які рухалися мимо.
Глядачі з ентузіазмом вітали новину про перемогу Камали Гарріс у одному з регіонів. Це цілком зрозуміло, оскільки в Вашингтоні демократи користуються значно більшою підтримкою, ніж республіканці.
Спостережна вечірка. Знімки Юрія Луканова.
Близько десятої години вечора люди почали розходитися. Я вважаю, що причина цього – втрата інтриги. Було зрозуміло, що колишній президент випереджає свою опонентку, віцепрезидентку, майже вдвічі. Її шанси на перемогу фактично зникли, хіба що вона могла б зменшити відставання завдяки штатам на західному узбережжі, де дільниці закриваються останніми і де голосування традиційно віддається перевагою демократам.
Я теж поклав свій ноутбук і камеру в рюкзак і попрямував додому.
