Виталий Портников: Оптимальный подход "мир через силу" — удары по Москве -- Блоги | OBOZ.UA

Министерство обороны России уведомило о крупной атаке с использованием дронов, в ходе которой около тридцати беспилотников направлялись к столице страны, Москве.

Как стало известно, деятельность аэропортов "Внуково" и "Домодедово" была временно приостановлена, а о "появлении" беспилотников в Москве информировал сам мэр столицы Сергей Собянин.

Вот текст на оригинальном языке:

Ця велика атака, незважаючи на заяви Міністерства оборони Росії про те, що всі безпілотники, що прямують до Москви, були знищені, вказує на те, що Україна має право і можливість реагувати на удари російських дронів по її території. Більшість таких відповідних дій, безумовно, повинні бути спрямовані саме на російську столицю.

Можна тривало обговорювати ідеї, які висуває оточення новообраного президента США Дональда Трампа, стосовно припинення конфлікту між Росією та Україною. Можна також аналізувати, яким чином погрози чи пропозиції нового лідера Сполучених Штатів можуть вплинути на російського президента Володимира Путіна, який продовжує свою агресію проти України. Проте важливо усвідомити, що всі ці розмови є лише теоретичними припущеннями, які нагадують сподівання українців 2019 року, коли більшість наших співвітчизників проголосували не лише за Володимира Зеленського, а й за надію на можливість укласти мирну угоду з Володимиром Путіним щодо завершення війни в той момент, коли між нашими країнами ще тривали бойові дії.

Відомо, що Путін у минулому, а на мою думку, і сьогодні більше прагне не стільки до завершення конфлікту, скільки до ліквідації ворожої нації. Багато росіян, включаючи його, продовжують сприймати цю територію як невід'ємну складову російської, а не української державності.

Приєднання територій інших держав, як відомо, завжди було не лише політичною, а й історичною метою для населення, яке проживає в межах сучасної Російської Федерації. Розширення цієї країни до кордонів колишнього Радянського Союзу стало амбіційним завданням, яке Путін доручив своїм військовим силам виконати.

Протягом майже трьох років масштабної війни, яку веде Російська Федерація проти України, українці змогли переконатися, що їхні супротивники не мають наміру зупинятися і готові заплатити будь-яку ціну за захоплення нашої країни. Важливо зазначити, що новообраний президент США Дональд Трамп, а також його найближчі радники, схоже, не усвідомлюють цього факту і живуть у світі ілюзій, але це не має особливого значення.

Після інавгурації нового президента США йому знадобиться зіткнутися з дійсністю, а не з власними ілюзіями або передвиборчими обіцянками, і робити висновки на основі цієї дійсності. Якщо, звісно, Трамп буде готовий прийняти, що реальність не співпадає з його уявленнями про життя. Однак нам потрібно буде вирішувати питання збереження української незалежності, виходячи з реальних обставин, а не з тих ілюзій, які продовжують існувати в свідомості Дональда Трампа та його найближчого оточення.

Ми маємо усвідомити, що Володимир Путін може погодитися на замороження війни або на її тимчасове зупинення тільки в разі, якщо російський президент буде усвідомлювати якусь небезпеку до власного режиму, проблеми для власної економіки, зруйнування соціального балансу в Російській Федерації.

Якщо ці умови не будуть виконані, Російська Федерація нехтуватиме будь-якими миротворчими ініціативами Дональда Трампа, так само як раніше Володимир Путін ігнорував мирні пропозиції Володимира Зеленського. Ті, хто усвідомлює цю ситуацію, розуміють, які фактори впливають на реакцію Путіна. А його реакція, в свою чергу, зумовлена саме нестабільністю в Москві.

Проблеми, що виникають у російських провінціях, також не залишаються поза увагою Путіна. По-перше, це пов'язано з тим, що більшість жителів цих регіонів підтримує існуючий режим, сприймаючи його у консервативній імперіалістичній формі. Так було протягом багатьох років, адже варто згадати, що 1991 року практично всі мешканці російських областей виступили на підтримку спроби державного перевороту, влаштованої членами ГКЧП, оскільки прагнули зберегти Радянський Союз. Лише в Москві знайшлися ті, хто готовий був боротися за демократію та підтримувати тодішнього президента Бориса Єльцина.

Таким чином, з огляду на результати соціологічних опитувань, можна стверджувати, що на даний момент Москва підтримує війну Володимира Путіна проти України більше, ніж будь-який інший регіон Російської Федерації. Це дає президенту Росії підстави з упевненістю дивитися в майбутнє та планувати подальші етапи війни проти України. І, звісно, жодна особа, як-от Трамп, не зможе суттєво вплинути на його бачення розвитку конфлікту та визначення найближчих цілей війни.

Однак, якщо в Москві виникають труднощі, якщо війна стає звичною реальністю для мешканців столиці і їхнє комфортне життя раптово закінчується, немов його ніколи не існувало, це миттєво призводить до проблем для Володимира Путіна, російських силових структур, а також для всіх, хто прагне зберегти чекістський режим і забезпечити доступ колишніх і теперішніх співробітників Федеральної служби безпеки та Служби зовнішньої розвідки Росії до фінансових ресурсів.

Отже, саме це й має на увазі Володимир Зеленський, говорячи про мир, досягнутий за допомогою сили. Дональд Трамп, в свою чергу, можливо, має зовсім іншу концепцію цього поняття. Ми дізнаємося більше про його бачення, як колишнього, так і майбутнього президента США, незабаром після його інавгурації та початку роботи нової адміністрації.

Але треба чітко усвідомити, що в цій концепції миру через силу навіть замороження російсько-українського конфлікту на тривалий або нетривалий час може бути саме тоді, коли буде проявлено силу й коли ця сила буде стосуватися саме російської столиці, тому що будь-які удари по російській провінції залишають Володимира Путіна абсолютно збайдужілим до продовження подій.

І тому про атаку на Москву потрібно говорити окремо. Кожна година, коли не працюють московські аеропорти, кожна година, коли в Москві, або навіть у ближчому Підмосков'ї, демонструють результати "прильоту" безпілотних літальних апаратів, ця кожна година наближає нас до того року, коли б це не було, у 20-ті чи 30-ті роки XXI сторіччя, коли ми зможемо говорити про мир на українській землі.

Тому для досягнення цього миру слід уникати пропозицій, які навряд чи зацікавлять російського лідера, що вважає можливим знищення України. Натомість, необхідно зосередитися на виснаженні самої Російської Федерації та створенні труднощів для її шовіністично налаштованого населення, яке підтримує путінський режим. Як я вже зазначав, особливо важливо впливати на мешканців Москви, які продовжують підтримувати агресивні дії свого керівництва.