Виталий Портников: Какова причина разговора Шольца с Путиным? -- Блоги | OBOZ.UA
Телефонный разговор между федеральным канцлером Германии Олафом Шольцем и российским лидером Владимиром Путиным, состоявшийся впервые за почти два года, стал значимым событием в дипломатических кругах. Несмотря на то что канцлер заранее упоминал о потенциальной возможности такого общения, это все равно вызвало широкий резонанс, отмечает Виталий Портников в своей статье для radiosvoboda.org.
Следующий текст представлен на оригинальном языке.
Для Кремля ця розмова стала насамперед демонстрацією того, що ізолювати Путіна від лідерів світу - й не тільки від лідерів "глобального Півдня", з якими у російського очільника регулярні контакти, але й від лідерів Заходу - не вдалося. А от навіщо ця розмова самому Олафу Шольцу?
По-перше, не слід недооцінювати вплив перемоги Дональда Трампа на дипломатичну ситуацію у світі. Новообраний президент відкрито заявляє про свою готовність до діалогу з Володимиром Путіним. В умовах такої ситуації лідери європейських країн можуть вважати за необхідне першим розпочати переговори, щоб зрозуміти реальні наміри керівника Росії. Не лише в Україні існує бажання, щоб рішення не приймалися без участі українців; європейські країни також прагнуть уникнути такого сценарію.
По-друге, європейські партнери можуть віддати перевагу тому, щоб дати шанс на розмову з Путіним саме Олафу Шольцу, оскільки вважають, що у федерального канцлера немає нічого, що він міг би втратити. Правляча коаліція в Німеччині розпалася практично одразу після перемоги Дональда Трампа на виборах, а питання довіри до поточного уряду стало лише формальністю. Після можливих дострокових парламентських виборів, можна припустити, що Шольц навряд чи залишиться на посаді канцлера або навіть у великій політиці. Тому, на відміну від інших впливових європейських лідерів, канцлер нічим не ризикує, тож він може вести діалог і слухати звичні образи та вимоги Путіна.
По-третє, сам Олаф Шольц може вважати, що така бесіда не становить для нього проблем як канцлера, а навпаки, зміцнює його авторитет у колах потенційних виборців соціал-демократів. Він постає як особа, яка, з одного боку, підтримує Україну і не відступає у своїх позиціях на переговорах з Путіним, а з іншого – готовий використовувати дипломатичні важелі. Це можна розглядати як певний передвиборчий сигнал, адже соціал-демократи завжди прагнули до діалогу з Москвою, навіть в найскладніших обставинах.
Путін надіслав Шольца.
Проте, якщо канцлер мав намір не лише поспілкуватись, а й глибше проаналізувати, як трансформувалися погляди Путіна щодо війни та можливих шляхів вирішення конфлікту, то він домігся свого. І результат виявився не надто втішним. Президент Росії просто відтворив у бесіді з федеральним канцлером усі ті ж ультимативні вимоги, які озвучує Україні та Західним країнам з 2022 року.
Ну і щоб Щольц не розслаблявся, Путін відправив федерального канцлера вивчати промову, яку він виголосив у російському МЗС напередодні саміту миру. А цей текст є ще більш жорстким і радикальним, ніж ті умови, про які Путін розмовляв із Шольцем.
Тепер кожен західний керівник, принаймні, усвідомлює, з якою позицією президента Росії йому доведеться зіткнутися, якщо він захоче обговорити з Путіним питання завершення війни. І Дональд Трамп не є винятком; можливо, саме тому новообраний президент США зазначив про "складну роботу", необхідну для досягнення миру у російсько-українському конфлікті.
Бо "простими" розмовами з Путіним тут явно не обійдешся.
