Як інформація поширюється в Узбекистані та стає вірусною
[Всі згадки в тексті подані англійською мовою, якщо не зазначено інше].
Не так давно інцидент у мережі магазинів "InBazar" в Узбекистані набув великої популярності в соціальних мережах. У відеозапису було продемонстровано, як менеджер магазину застосував фізичне покарання до молодого працівника за незначну помилку, що викликало хвилю обурення серед користувачів інтернету. Відомі блогери, інфлюенсери, а згодом і засоби масової інформації [узбек.] скористалися цією ситуацією, щоб засудити неналежну поведінку менеджера.
Ситуація стала ще більш напруженою, коли керівник магазину оголосив про звільнення менеджера. Однак незабаром після цього в мережі з'явилися відеозаписи, на яких власник виявляє жорстоке ставлення до своїх працівників, застосовуючи фізичну силу. Це викриття викликало широкий суспільний резонанс, що призвело до бойкоту всієї мережі магазинів, їх закриття та відкриття кримінального провадження проти власника.
Ось ролик на YouTube, що висвітлює обставини в "InBazar".
Проте це не єдиний випадок. У медіа-ландшафті Узбекистану вірусні новини часто з'являються внаслідок гучних подій або провокаційних коментарів відомих осіб та звичайних людей.
На початку цього року один із користувачів Instagram отримав значний негативний відгук за свої слова, в яких стверджував, що мешканцям сільських районів Узбекистану не слід відвідувати столицю, Ташкент, оскільки на його вулицях "багато іноземців". Ця заява спричинила хвилю обурення в соцмережах. У підсумку, автор висловив публічні вибачення та був засуджений до 15 днів ув'язнення.
Отже, що ж робить певні новини вірусними в Узбекистані? Ключовими елементами зазвичай є суперечливі заяви публічних осіб, інциденти, що викликають сильну емоційну реакцію, або питання, які резонують з повсякденним досвідом людей. Після того, як такі історії привертають увагу громадськості, вони розвиваються за передбачуваною траєкторією, у якій центральну роль відіграють соціальні мережі.
В Узбекистані телеграм є основним рушієм вірусних новин і важливим інструментом для їх поширення. Майже кожен бізнес, організація та інфлюенсер має канал або групу в телеграм. Із майже 25 мільйонами користувачів у 37-мільйонній країні охоплення платформи не має собі рівних [узбек.]. Деякі канали можуть похвалитися мільйонами підписників, що дозволяє новинам поширюватися як лісова пожежа. У першій половині 2023 року кількість телеграм-каналів в Узбекистані перевищила 120 000 і продовжує зростати.
Телеграм має значно більше значення, ніж просто засіб для спілкування – він глибоко інтегрований у наше повсякденне життя. Реклама на цій платформі виявляється надзвичайно вигідною для компаній завдяки великій аудиторії. Наприклад, під час свого візиту до Узбекистану на початку року, засновник Телеграму Павло Дуров відзначив, як платформа стала невід’ємною частиною економіки цієї країни, вказуючи на те, що практично кожен бізнес має свій канал або бота в Телеграмі.
Ось відео на YouTube, яке розкриває теми використання та популярності Telegram в Узбекистані.
Окрім Telegram, Instagram також виступає важливою платформою для розповсюдження вірусних новин. На січень 2024 року кількість користувачів у цій соціальній мережі перевищує 8,7 мільйона, що становить 25,1% від усього населення Узбекистану. Завдяки своїй візуальній складовій та популярності серед молоді, Instagram стає потужним інструментом для поширення інформації, зокрема через інфлюенсерів і вірусні контентні історії.
Фейсбук, хоча й втрачає популярність серед молодших користувачів, залишається актуальним серед людей середнього та старшого віку, а публічні групи активно обговорюють соціальні питання. Аналогічно, X (раніше твіттер) є платформою, де більш медіаграмотні та соціально активні користувачі, включаючи громадянських журналістів і блогерів, часто публікують свої реакції на новини. Іноді твіттер стає першою іскрою для вірусних новин, особливо коли соціально активні блогери висвітлюють важливі питання.
В Узбекистані блогери займають не лише позицію впливових осіб, але й виступають як важливі учасники медійної екосистеми країни. Особливістю узбецьких блогерів є їхній тісний контакт з аудиторією. Люди часто звертаються до них за допомогою у вирішенні соціальних проблем або несправедливих ситуацій, коли державні органи не готові надати підтримку. Коли блогер висвітлює певну історію, це часто викликає громадський резонанс, що спонукає владу вжити необхідних заходів.
Наприклад, Умід Гафуров, популярний і шанований блогер з Узбекистану, який налічує близько 100 000 активних підписників у соціальних мережах, регулярно піднімає питання, що стосуються громадської інфраструктури. Його думки та коментарі привертають увагу багатьох, і його аудиторія активно реагує на ці теми.
Після того, як ці проблеми з'являються на його телеграм-каналі [узбек.], місцева влада швидко реагує, поспішаючи вирішити питання після того, як вони привертають увагу громадськості. Таким чином, блогери стали неофіційними посередниками між громадськістю та державою, посилюючи голоси, які інакше залишилися б непочутими.
Вплив державних засобів масової інформації значно зменшується в порівнянні з популярністю соціальних мереж. Традиційні медіа часто обходять спірні питання і рідко висвітлюють сюжети, що відображають реальні проблеми, з якими стикається населення. Внаслідок цього багато людей віддають перевагу альтернативним платформам, таким як Telegram, де можна знайти "заборонені новини" та актуальну інформацію.
Насправді цензура ненавмисно сприяє вірусному характеру новин в Узбекистані. Історії, які не висвітлюються офіційними ЗМІ, часто стають більш затребуваними, оскільки люди шукають альтернативні джерела нецензурованої інформації, такі як анонімні телеграм-канали.
Хоча відкритість інформації має свої позитивні аспекти, швидке розповсюдження вірусних новин супроводжується і певними недоліками. Однією з основних проблем є зростання дезінформації, оскільки багато медіа-ресурсів намагаються стати першими в публікації новин, нехтуючи їхньою достовірністю. Прагнучи привернути увагу аудиторії, такі канали часто ігнорують ретельну перевірку фактів, що, в свою чергу, веде до поширення оманливої або неточної інформації.
Наприклад, на початку цього року в соціальних мережах з'явилася неправдива інформація про нібито збитий афганський військовий гелікоптер поблизу кордону між Афганістаном і Узбекистаном. Це повідомлення було оперативно спростоване офіційною заявою узбецької сторони, яка підкреслила, що ці звинувачення не мали жодних підстав. Цей випадок ілюструє, як швидко дезінформація, особливо на чутливі теми, може поширюватися, спричиняючи непорозуміння та паніку.
Ще однією проблемою є схильність до надмірного висвітлення подій. Вірусні новини зазвичай займають центральне місце в суспільному обговоренні, проте їхня надмірна популярність може заважати сприйняттю інших важливих новин, які мають суттєвіше значення для суспільства. Це занепокоєння неодноразово висловлювали медіаграмотні особи та громадські журналісти в Узбекистані, які акцентують увагу на тому, що суспільство часто фокусується на менш значущих темах, в той час як важливі питання залишаються без належної уваги.
Як саркастично зауважив один відомий громадянський журналіст на своєму каналі: "В Узбекистані сьогодні нарешті вирішено питання, яке випереджає всі інші — вибори, політика, екологія, корупція, економіка з її зростаючим зовнішнім боргом, освіта, енергетика, атомні електростанції та безліч інших важливих проблем. Суд офіційно підтвердив, що Ботір Кодіров є сином покійного Шералі Джораєва".
Цей документ резюмує підсумки судового процесу, що стосується широко обговорюваної суперечки про батьківство між двома артистами. Це питання затінює собою більш важливі та термінові виклики, які постають перед країною.
Ось посилання на відео на YouTube, яке розглядає судовий процес з оскарження батьківства між Ботіром Кодіровим і Шералі Джораєвим.
Такі потоки вірусного контенту можуть створити феномен "втоми від новин", коли люди втрачають чутливість до важливих історій, які заслуговують на увагу. З часом це може зменшити залученість громадськості до критично важливих питань, оскільки вони стають перевантаженими постійним потоком сенсаційних заголовків.
Крім того, вірусні новини можуть завдати шкоди репутації окремих осіб або компаній. Після того, як історія набирає популярності, її важко контролювати, навіть якщо факти спотворюються. Швидкість, із якою поширюється контент, залишає мало місця для роз'яснення або виправлення, а окремі особи або організації можуть зазнати довгострокової шкоди ще до того, як правда спливе на поверхню.
Швидке поширення новин в Узбекистані значною мірою зумовлене такими платформами, як телеграм, який став домінуючою силою в медіаландшафті країни. Маючи мільйони користувачів і незліченну кількість каналів, телеграм слугує хабом, де новини стають вірусними майже миттєво.
Окрім цього, блогери, громадські журналісти та впливові особи виконують ключову роль у розповсюдженні цих наративів, трансформуючи індивідуальні переживання або локальні події в теми, що обговорюються на загальнонаціональному рівні. У міру розвитку медіапейзажу стає очевидним, що вірусні новини продовжуватимуть залишатися потужним фактором, що впливає на формування громадської думки та ширших національних дебатів.
