Друїди та вогняні традиції: як святкують Геловін в Ірландії, на його рідних землях.
Геловін сьогодні – це день, коли люди вирізають веселощі на гарбузах, одягаються в різноманітні костюми та смакують гарбузові пироги. Проте, щоб по-справжньому відчути атмосферу свята, варто відправитися до Ірландії, звідки це свято бере свій початок. Там його святкували зовсім інакше, ніж у США, де свято набуло позитивного американського звучання. Про це повідомляє El Pais.
Саме кельтські племена започаткували традицію святкування Геловіну в ніч з 31 жовтня на 1 листопада, називаючи його Самайном. Цей період, що розташовувався між осіннім рівноденням і зимовим сонцестоянням, символізував природні зміни — дні ставали коротшими, небосхил покривали хмари, а дерева скинули своє листя. Він також відзначав завершення одного року та початок нового у кельтському календарі. Саме тому друїди — священнослужителі та хранителі знань — приносили жертви своїм богам, просячи щедрих врожаїв. Окрім того, вони запалювали вогнища в кожному домі та організовували великі вогнища на вершинах пагорбів, які символізували сонце, і їх відвідували люди, одягнені в костюми, що відображали лісових істот.
Вважалося, що ця особлива ніч, наповнена загадковими енергіями, була часом, коли зростала взаємозв'язок між світом живих і світом мертвих. Кельти вважали, що душі померлих повертаються з загробного життя і гуляють серед людей.
"Еволюція того, що являє собою Геловін сьогодні, простіша, ніж здається: у північних країнах прихід осені настільки виражений, що його можна сприймати майже як смерть природи: голі дерева, тьмяна зелень і земля, вкрита листям. У цьому контексті людина розмірковує про свою смерть: вона думає про тих, хто пішов, і їм відчиняються двері для повернення", -- пояснює Сесілія Феррарі, гід, що спеціалізується на археології, з віддаленого графства Міт. Саме тут щороку відроджуються кельтські обряди.
Ця область, розташована між річкою Шеннон та Ірландським морем, відома не лише своїми зеленими пагорбами, живописними селами та старовинними замками. Вона також є колискою давніх міфів і легенд. Не випадково саме в графстві Міт знаходиться Бру-на-Бойнне — комплекс, який є найзначнішим прикладом доісторичної мегалітичної архітектури в Європі. Його історія налічує близько 3200 років до нашої ери, що робить його старішим за єгипетські піраміди. У 1993 році цей некрополь було занесено до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Він складається з трьох величезних курганів, які, як вважається, використовувалися як для ритуалів, так і для поховань.
У одному з цих місць, відомому як Ньюгрейндж, щороку 21 грудня, в день зимового сонцестояння, відбувається неймовірне явище: сонячні промені проникають через вузьку щілину і мандрують коридором, поступово освітлюючи похоронну камеру.
За кілька кілометрів на північ розташовані дві величні руїни, які відкривають нові таємниці: одна з них — Монастербойс, заснована в VI столітті, що колись включала дві церкви, круглу вежу та вважається домівкою найкрасивіших кельтських хрестів в Ірландії. Інша ж належить стародавньому абатству Мелліфонт, першому цистерціанському монастирю, заснованому в 1142 році, чиї залишки загадково збереглися в глибинах долини.
А тепер повернемося до витоків Геловіну, терміна, що виник від фрази "Переддень Дня Всіх Святих". Залишимося на Тлахтгу, пагорбі, названому на честь чарівниці, що загинула під час пологів трійні. Це місце, де біля вогнища відзначається перший Самайн. "Тому ми вважаємо, що саме тут починається цей фестиваль з усіма його елементами", - зазначає Сіара Ні Крабхагайн, фахівець з ірландської історії. "Раніше ліхтарі вирізали з ріпи, яка згодом була замінена гарбузами, а жертви у вигляді фруктів та горіхів, які згодом стали солодощами, мали на меті задобрити духів", - додає вона.
Далеко в майбутньому, у цьому затишному куточку Ірландії, Геловін продовжує служити приводом для відновлення стародавнього чаклунства. Для цього проводиться фестиваль Пука, що відтворює традиційне запалення вогнищ Самайну (цього року його святкуватимуть з 31 жовтня по 3 листопада). Вулиці містечок Трім і Атбой, розташованих у графстві Міт і зберігших свій середньовічний шарм, заповнені туристами. Головними героями цього свята є гобліни, духи та привиди, але справжнім страхом для місцевих жителів залишається Пука — дика істота, що наводить жах на людей. Згідно з кельтським фольклором, цей персонаж з'являвся вночі, знищуючи все на своєму шляху. Іноді він навіть ставав на порозі будинку, кличучи когось по імені. Ті, хто відгукувався на його заклик і виходив на вулицю, зникали безслідно.
Стародавній схід Ірландії робить ніч Геловіна місцем священного свята, невичерпним джерелом таємниць, у якому темрява забарвлена тисячами кольорів. Особливо в Трімі, де над значним замком проектується світлове шоу "Пробудження духів". До речі, саме тут знімали фільм "Хоробре серце" з Мелом Гібсоном, хоча дія епічного фільму відбувалася в Шотландії.
Нагадаємо, що раніше видання Фокус розглядало причини, чому святкування Геловіну триває вже багато століть.
