У селі Саджава були виявлені та ексгумовані останки радянської розвідниці Верещагіної.

У населеному пункті Саджава, що входить до Богородчанської громади, були ексгумовані залишки радянської розвідниці-радистки Антоніни Верещагіної. Її останки знаходилися на території школи в цьому селі.

Про це Суспільному розповів виконавець науково-пошукових робіт комунального підприємства "Пам'ять" Іван Князевич.

За його словами, радистка Верещагіна вже була перепохована на території навчального закладу. Після вилучення її останків з могили, вони будуть передані представникам селищної ради, яка організувала ці заходи.

Рештки не мають анатомічної цілісності. Вони складені просто в труну. За історією, це -- товаришка Верещагіна. Якщо подивитися на цей меморіал, він -- взірець радянської пропаганди. Судячи за збереженнями зубів, особа дійсно була молодою. Як бачимо, їй було 22 роки, -- каже Іван Князевич.

Ця могила з пам'ятником, розташована на території Саджавського ліцею, виникла близько 1970-х років, повідомляє директорка навчального закладу Ірина Коцюбинська. Ініціатива щодо ексгумації тіла належала мешканцям Саджави та співробітникам школи.

На початку війни нові переселенці, які прибули до нашого села, були вельми здивовані. Вони запитували: "Навіщо у вас на шкільній території могила?" Тому ми вирішили звернутися до селищної ради. Це питання вже давно обговорюється, однак виникли труднощі з офіційним процесом перенесення, -- розповідає Ірина Коцюбинська.

Директорка народного музею етнографії і побуту села Саджава Галина Мороз каже, що Антоніна Верещагіна була радянською розвідницею-радисткою з російського міста Туапсе. Вона та ще десять розвідників в 1944 році потрапили в село на парашутах. Про решту розвідників інформації мало, Верещагіна загинула.

За її словами, в 1960-70-х роках у лісі були виявлені залишки радистки-розвідниці, які згодом перепоховали на території навчального закладу. Родичі Антоніни Верещагіної часто відвідували цю могилу.

За словами голови Богородчанської громади Ростислава Заремби, на території громади більше не залишилося поховань радянських солдатів чи представників НКВС, які б знаходилися поза межами кладовищ. Він зазначає, що ексгумація не вимагала фінансових витрат з місцевого бюджету, адже роботи виконали співробітники комунальних підприємств.

Після Другої світової війни сюди закидали радянські диверсійні групи передусім для боротьби з нашими повстанцями. Очевидно, що мати це на території школи -- це не нормально. Тіло, звичайно, буде поховане по-християнськи, імовірно, на кладовищі у селі Саджава. А демонтаж пам'ятника -- це питання організації будівельних робіт: як швидко його вдасться демонтувати, наскільки міцна там бетонна основа. Це -- питання кількох днів, -- говорить Ростислав Заремба.