Российско-украинский конфликт: кто уступит первым?

Я постараюся передати суть нашого теперішнього стану.

Протягом 2,5 років війни жодна зі сторін не змогла досягти суттєвої переваги (зауважу, що це вже вражаюче, враховуючи різницю в початкових умовах). Хоча переломний момент поки що не настав, він поступово стає ближчим. Адже жодна зі сторін не може безкінечно витримувати навантаження або розраховувати на невичерпні ресурси.

Кожна сторона має свої слабкі місця, і мета кожної з них полягає в тому, щоб уберегти свої вразливості та завдати удару по тих же слабкостях супротивника.

Вразливості росії:

Вразливості України (тут пишу лише очевидні, самі розумієте, чому не даю повний список):

Не буду тут обговорювати, як Україна б'є по російських вразливостях. Поговоримо про те, як росія б'є по українських.

Коли мова заходить про економіку, то виявляється, що негативний вплив власних прорахунків перевищує той, що походить з Росії. Можливо, це й є російський вплив, а не просто недолугість; проте варто згадати про бритву Оккама. Хай Тао також вважав, що світом управляє відверта безглуздя, а не якісь таємничі сили.

Щодо взаємин із партнерами, то минулого тижня я опублікував обширну статтю на цю тему.

Так от, на поточному моменті найбільша вразливість України - це згода громадян на ведення війни, якої потребує демократичний режим (авторитарний не потребує: вождь сказав, що треба померти за імперію, значить, треба: діди-прадіди помирали і нам заповідали).

Українське суспільство втрачає згоду на ведення війни внаслідок наступних факторів:

Насправді ніякого жаху нема. Все стабільно погано, але ми не зазнали поразки, і поразка настане не завтра (якщо тільки росіяни не обвалять нашу суспільну стійкість). Союзники нас не кинули, фронт не прорваний, наша військова індустрія не зупинилася, ворог не захопив жодного обласного центру, логістика функціонує, ППО захищає міста, військове командування зберігає керованість, парламент збирається, волонтери працюють, податки платяться, хліб щодня випікається, тролейбуси їздять, триває звичайний третій рік великої війни.

В даний час росіяни докладають всіх зусиль, щоб підірвати українське суспільство. Це є нашою найзначнішою слабкістю на сьогодні.

Кількість коментаторів (не автоматичних систем, а реальних людей), які активно висловлюють думку про нашу поразку, свідчить про те, що Росія досягла певних успіхів.

Для них є суттєвим, щоб ми вступили в зимовий період у такому стані, аби не покинути його до весни.

Тоді й союзники подивляться й ухвалять відповідні рішення. А вітчизняні політичні лідери підуть за більшістю.

Невідповідність суспільної думки щодо продовження війни свідчить про готовність прийняти поразку. Це веде до укладення миру без жодних запевнень, що він протримається більше ніж півроку чи рік, після чого може знову настати новий наступ з відновленими силами. І в такому разі це стане остаточним завершенням. Інші варіанти "мирних угод" наразі відсутні.

Не впевнений, що варто нагадувати: поразка не є мудрим шляхом для збереження нації (як це було з режимом Віші у Франції), а призводить до подій, подібних до Бучі та Маріуполя по всій території. Нацисти у Франції прагнули знайти вихід з війни та отримати доступ до промислових ресурсів. Натомість Кремлю необхідне знищення української ідентичності. Мета цих воєн істотно різниться.

"Як нестримно минає час. Я сподіваюся, що він на нашому боці," - виконувала Клавдія Петрівна. Російське джерело безмежне. Союзники поступово просуваються в правильному напрямку. Завершення виборів у США стане поштовхом для активізації світової політики. Військова промисловість повільно набирає обертів.

Необхідно дожити до цього моменту.

Ситуація залежить не від міністрів і генералів, а від тебе конкретно (вибач, що я до тебе на "ти" звертаюся). Не впасти у відчай, не опустити руки, не поширювати паніку. Не звинувачувати інших. Допомагати іншим. Зробити бодай щось для оборони. Щодня. Психологічно підготуватися воювати самому, коли прийде повістка. Психологічно підготуватися до того, що це все певний час ще триватиме. Намагатися тримати розум холодним. Періодично чистити його від трухи, яку туди насипають росіяни. Не звинувачувати інших. Допомагати тим, кому важче (завжди є хтось, кому важче, ніж тобі). Триматися й допомагати триматися іншим. Дякувати.

Ти це можеш, я певен. Обіймаю.