Останній уклін Байдена
Минулої суботи на саміті АТЕС у Перу відбулася зустріч між лідерами США і Китаю – Джо Байденом і Сі Цзіньпіном. Хоча за останнє десятиліття вони не раз перетиналися, ця зустріч, ймовірно, стане їхньою останньою офіційною: з січня Байден залишає президентську посаду і, скоріш за все, не планує продовжувати політичну кар'єру. Не дивно, що під час публічної частини президент США багато говорив про спільне минуле, підкреслюючи, що їхнє спілкування було "відкритим і довірчим".
Участь Джо Байдена та Сі Цзіньпіна в саміті АТЕС — регіональній торговельно-економічній організації, що об'єднує країни Азії та Америки — була заздалегідь запланована, як і їхня особиста зустріч. Якщо б демократи залишилися при владі, основною темою цієї бесіди стало б узгодження порядку денного стосунків для нової адміністрації США. Байден міг би передати естафету Камалі Гарріс у контексті однієї з найскладніших сфер зовнішньої політики. Однак, перемога Дональда Трампа на виборах зробила більшість питань неактуальними. Політика нового президента стосовно Китаю, безумовно, буде відрізнятися від курсу його попередника, але навіть Трамп і його найближчі союзники не можуть передбачити, якою стане ця політика після офіційного вступу на посаду.
Очікувано, саміт не приніс значних результатів. Сторони змогли досягти згоди лише в одному питанні: ядерна зброя має залишатися під контролем людей і не може бути передана штучному інтелекту. Інші аспекти, які відображені в підсумкових звітах обох делегацій, такі як контроль за обігом речовин для виробництва наркотиків і "гаряча лінія" між військовими структурами двох країн, були узгоджені ще рік тому на попередньому саміті. На цьому фоні особливо важливим досягненням стало визнання Сполучених Штатів та Китаю як "головних держав світу". Саме за часів адміністрації Байдена це формулювання стало загальноприйнятим у офіційних переговорах, і на зустрічі в Перу обидва лідери ще раз підкреслили свою виняткову роль та відповідальність у вирішенні ключових міжнародних питань.
Проте цю зустріч не можна вважати просто формальним заходом: обидва керівники мали важливі повідомлення, хоча, насправді, зверталися переважно до Трампа. Факт, що новий президент США став основною аудиторією, ще раз підтверджується суттєво відмінними акцентами в підсумках зустрічі, які надали американська і китайська сторони.
У документі США акцентується на висловлюваннях Байдена щодо необхідності стабільної політики стосовно Китаю, яка є критично важливою для підтримки американського впливу в світі, а особливо в Індо-Тихоокеанському регіоні. Основну увагу приділено необхідності підтримки союзів і партнерських відносин у цій частині світу. Важливо зазначити, що під час своєї попередньої каденції Трамп розпочав свій термін з виходу з Транс-Тихоокеанського партнерства, яке було започатковане адміністрацією Барака Обами, а також висловлював наміри переглянути умови співпраці з Японією, Південною Кореєю та Австралією.
Сьогодні ставки значно зросли. У 2022 році президент Байден започаткував Індо-Тихоокеанське економічне партнерство, яке має на меті зберегти стратегічну позицію США в регіональній торгівлі. Співпраця у сфері безпеки значно посилилася в межах квартету, що складається з Японії, Індії та Австралії. Також було укладено тристоронній військово-політичний угоду з Австралією та Великою Британією. Ці альянси слугують основою для американського впливу в регіоні і стратегічного стримування Китаю. Якщо Трамп вирішить відмовитися від цих ініціатив, це може призвести до послаблення американських позицій в Індо-Тихоокеанському регіоні та на світовій арені, що вигідно обернеться для Китаю.
Китайська сторона акцентувала увагу на заявах Сі, які підкреслюють небезпеку будь-яких дій, здатних порушити існуючий баланс у відносинах між двома країнами. Підтримка ідеї незалежності Тайваню (нехтуючи навіть можливістю його визнання) та протекціоністські заходи у сфері торгівлі, обмеження доступу до технологій і тиск на інші держави з метою зменшення їхньої співпраці з Китаєм – все це, безумовно, стане загрозою. Варто зазначити, що такі дії вже здійснювала адміністрація Байдена, і робила це досить активно. Проте китайський лідер тривожиться через можливе різке зростання американських санкцій: Трамп під час своєї передвиборчої кампанії оголосив про намір ввести мита в розмірі 60% на всі китайські товари, на які ще не були накладені вищі тарифи, що стосується обсягу торгівлі на пів трильйона доларів.
Сі попередив Трампа про небажаність "втручання у двосторонні відносини Китаю з сусідніми країнами", зокрема у контексті територіальних суперечок у Південно-Китайському морі, а також про ризик "провокації загострення конфлікту на Корейському півострові". Насправді, китайська сторона скористалася цією зустріччю для того, щоб визначити свої "червоні лінії" у відносинах зі Сполученими Штатами, сподіваючись, що Трамп та його команда врахують ці сигнали при формуванні політики щодо Китаю.
Незважаючи на зовнішній миролюбний настрій учасників та численні згадки про важливість підтримки стабільності, зустріч більше акцентувала на конфлікті у відносинах, аніж на можливості їх нормалізації. Найяскравіше про масштаб розбіжностей свідчила несумісність позицій США і Китаю щодо ситуації в Україні.
На зустрічі обговорювали конфлікт між Росією та Україною, і це визнають обидві сторони. Очевидно, що досягти консенсусу в цьому питанні не вдалося. Причини цього виходять за межі лише формальних висловлювань, оскільки в остаточних документах сторони знову підкреслюють свої традиційні позиції: з американського боку звучить "недопустимість підтримки Росії", тоді як китайська сторона наполягає на "нейтралітеті та посередництві".
На зустрічі представники обох сторін підкреслювали необхідність уникати подальшого загострення конфлікту. Проте вже через добу після саміту вони вжили заходів, які сприяли ескалації ситуації, хоча при цьому утримувалися від гучних політичних висловлювань.
Невдовзі після зустрічі Байдена та Сі в американській і (трохи пізніше) світовій пресі поширилася новина про те, що американська адміністрація зняла обмеження на використання далекобійної зброї по цілях на російській території. Хоча офіційного підтвердження Вашингтона немає, спростування теж не надійшло, й тому цю новину можна вважати достовірною.
Китай, у свою чергу, не висловив жодного осудження щодо недільної великомасштабної авіаційної атаки Росії, внаслідок якої постраждали цивільні особи та інфраструктура. Більше того, відразу після саміту в китайських медіа з'явилася інформація про навчання російських військових кораблів у водах Південно-Китайського моря, які проходили під егідою Китаю.
Зрештою, Європейський Союз висловив свою позицію щодо "надійних даних про постачання військової техніки з Китаю для російських збройних сил", зокрема йдеться про виробництво російських бойових дронів на території Китаю за участю місцевих компаній. Санкції, про які говорили високопосадовці ЄС у відповідь на це постачання, можуть істотно вплинути на наслідки війни в Україні для Китаю, фактично знищуючи його прагнення залишитися нейтральним гравцем і відігравати роль посередника у мирних переговорах.
Остання зустріч між Байденом і Сі чітко продемонструвала, що суперечності між цими двома державами глибоко кореняться в їхніх основних інтересах і принципових поглядах на глобальний порядок. Моделі міжнародних відносин, які пропонують США та Китай, не лише відрізняються, але й є взаємно несумісними. Тому ця конфронтація не є випадковістю, а логічним наслідком наявних розбіжностей. Водночас від Трампа очікують рішучих і радикальних дій у рамках цього протистояння.
